Вокзал
Я кожну мить в очах твоїх ловлю
Хотіла я сказати що люблю
Та комом в горлі стали всі слова
Від розпачу йшла кругом голова.
- Не покидай! Прошу, не покидай!
Не плачу я, не говорю прощай
Вокзалу шум та стукоти коліс
Змішалися і крик мій там завис.
- Кохаю я - тонуло в метушні
Без тебе тяжко, боляче мені -
Не чуєш ти моїх останніх слів
Твій скорий мов на крилах полетів.
Розлучник наш напівпустий давно
Та я стою як свічка всеодно
Вогонь кохання, розставання лід
На серці викарбовували слід.
17.07.2010
© Copyright: Любовь Кононенко-Грицюк, 2010
Свидетельство о публикации №110120904817
Свидетельство о публикации №110120904817
Рецензии