Я пам`ятаю вересневі ночі
Коли зіркам ми зазирали в очі,
Дівочий спів лунав селом із краю в край
Турбуючи притихлий, напівсонний рай.
Кружляли ми тримаючись за руки
Не вірячи що прийде мить розлуки
Немов метелики під світлом ліхтаря,
У небі сяяла нам провідна зоря.
Летіла пісня давнини за вітром
Розносячись під миготливим світлом.
Розмірено ліхтарик на стовпі скрипів
У такт проханню щирих, милозвучних слів.
Ця пісня про омріяне кохання
Вливалася в палке твоє зізнання
Відчула я цілуючи ворсинки вій
Ту співанку відверту на щоці своїй.
24.06.2010
Спiванка
© Copyright: Любовь Кононенко-Грицюк, 2010
Свидетельство о публикации №110120904774
Свидетельство о публикации №110120904774
Рецензии