Для Юлі Бро
Дівчинко-серце, на шиї коралі –
Біла квасолька і сині боби,
Що буде потім, що буде далі –
Довга дорога, чорні педалі,
Дивна дорога у димне «якби»…
І голуби – будуть ще голуби –
Дах-черепиця-тополя-із пухом…
Дівчинко-серце, нікого не слухай,
Дівчинко-доле, як вмієш - роби,
Крок чи півкроку – куди чи до кого?
Крок уперед, і назад, і дорога,
Знову дорога – така дорога…
Вересень.
Верес.
А ще – пилюга.
Бабине літо, де пил і марнота,
Слово-не птах вилітає із рота,
Не відлітає, на груди впаде,
Звично склює перестиглу квасолю –
Шворка коралів – як шворочка долі –
Трісла…і впала…і де вона…де…
Де намистинки – квасоля з бобами?
Що ж тобі, Боже, з твоїми ділами,
Видно-не видно, шкода-не шкода?
А на чолі – чи то ранка, чи ґулька…
Верес і вересень. Ніжно і мулько.
Дівчинко-серце, дитино-зозулько…
Біле безсоння.
І чорна вода.
2008
Дiвчинко-серце
© Copyright: Ганна Осадко, 2010
Свидетельство о публикации №110120902652
Свидетельство о публикации №110120902652
Рецензии
Чудовий, сумний вірш. Невже усе, що пов"язано із долею, - сумне? Це риторичне питання. У мене є російський вірш про низку намиста і долю, доречі. Не пам"ятаю, чи я виклала цього вірша тут.
Ирина Гончарова1 09.12.2010 17:49 • Заявить о нарушении
Ирина Гончарова1 09.12.2010 17:49 • Заявить о нарушении