Последний сонет Цурэна

"...Румата назавжди запам’ятав його, синьо-блідого від пияцтва, як він стоїть, вхопившись тонкими руками за ванти, на палубі корабля, що відпливає, і дзвінким, молодим голосом промовляє свій прощальний сонет "Як лист зав’ялий падає на душу"...
                (А. Стругацький, Б. Стругацький «Важко бути богом»)


Останній сонет Цурена.

Як лист зів’ялий падає на душу,
Коли у скроні  стукає зима,
Зів’яв і я. Тепер іти я мушу
В далекий край, де обрію нема.

Натужно вітер свище у вітрилах,
Сім футів від безодні відділя.
Мій корабель ніщо спинить не в силах,
Забута, Арканар, твоя земля.

Штурвал чиїсь тримають міцно руки,
А я шукаю істину в вині.
Нехай мої недовгі будуть муки,
Коли кінець життя знайду на дні.

Я істину пізнав лиш за порогом.
Румато – чи не важко бути Богом?..

09.12.2010

©Пономаренко Владимир

******************************

Последний сонет Цурэна.

Как лист увядший падает на душу,
Когда зима в мои виски стучит,
Увял и я. Уйду, покинув сушу,
Туда, где горизонт туманом скрыт.

Ревущий ветер парус силой полнит,
Семь футов мглы под килем корабля.
Остановить судьбу не смогут волны,
Забыта, Арканар, твоя земля.

Штурвал сжимают крепко чьи-то руки,
А я черпаю истину в вине.
Надеюсь, что недолги будут муки,
Когда конец судьбы найду на дне.

Я истину познал лишь за порогом.
Румата – не боишься ты быть Богом?..

09.12.2010

Перевод с украинского: ©Пономаренко Владимир

Картинка: