Осонцено мліють щедротні сади,
У гулі солодкому бджоли та оси.
Обтрушує липень гарячі плоди -
Вабливі духмяні рясні абрикоси.
Зберу на таріль їх. На стіл принесу,
Де бризкають барвами квіти у глеку,
На листі промінчик цілує росу,
Як я цілував тебе, милу й далеку.
Притлумлене часом нестліле чуття
Малює тебе у саду цім зі мною.
Як прикро, що в юність нема вороття,
Що квапиться літо прийти за весною.
Зажура неквапно сідає за стіл.
Тривожиться серце? Чи трави в покосах?
Та зоряно світять мені золоті
Веснянки твої, як на цих абрикосах.
Абрикоси
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2010
Свидетельство о публикации №110120809030
Свидетельство о публикации №110120809030
Рецензии