Не та...

Сильва Яна
Відпустити частинку душі,
Що бажаною завжди була,
Зігрівала собою вірші,
Та лишитися все ж не змогла...

Відпустити частинку себе –
Не під силу вже смуток і щем,
Намагання забути тебе
Кожний раз випадали дощем...

Відпускаю... ти прагнув – іди...
Бо судилося, хочу чи ні!
Знай лише, був коханим завжди,
Світлий спогад залишив мені...

Сум останній від серця не йде,
Непотрібно чекати весни...
Я можливо й забуду тебе,
Тільки як? лиш мені поясни...

Поясни! Та не знайдеш порад
Як зцілитись... В душі – самота...
Відпущу почуттів зорепад,
Лиш без них я вже стану... не та.

8/12/10


© Copyright: Сильва Яна, 2010
Свидетельство о публикации №110120807774
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Сильва Яна
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Сильва Яна