Як натхнення образилося на мене

Був ясний сонячний день :)
І на мене образилося натхнення, бо подало  мені одну ідею (не дуже цікаву, між нами кажучи), а я посміялася. І випадково забула ту ідею. Але пишу будь-що інше. Бо я вперта.
Нічого, це буде один з моїх посередніх творів. Ти можеш, читаючи, робити ще щось і не заглиблюватися у зміст (візьми, наприклад, тай почни співати пісеньку, колупатися в носі тощо).
Міо, мій Міо – сказав мій тато-король, – ти  для мене найдорожчий, і мені стає важко на серці, коли я думаю про лицаря Като.
(А попередній абзац я взагалі списала з іншої книжки. Бачиш, що зі мною твориться?). Ну що, писати, що казці кінець, чи що?
О ні!
Я писатиму!
Натхнення, сука, стоїть збоку і преться. Але просити пробачення я не буду, принаймні, для даного твору. Це денатхненньований твір, ясно тобі?
Візьми 2 яйця, корицю і не чіпай (це я хотіла якийсь екзотичний рецепт придумати, але натхнення ж НЕМА!)
ОК.
Тільки не плач. Ну, не скуштуєш ти сьогодні яєць з корицею, ну, ти ще молодий(а), ще скуштуєш і не таких яєць! Зосередься на якійсь нейтральній точці (наприклад, на цьому творі) і думай про щось нейтральне. Це дуже корисно. Для чого, ще не відомо. Мабуть, це врізноманітнює життя.
Ось-ось зараз виникне думка на кшталт "навіщо я це пишу", але я стримуюся, бо думка – це ознака натхнення. А я на нього ображена. Бо і воно на мене ображене. Мета цього твору – заповнити час до завтра (тобто, до 00:00 вечора).
Це твір-одноденка. Денатхненньована одноденка (? новий жанр?).
А может, по-русски немного пописать? Чтоб интереснее было читать… Может, русское натхненье появится :) Вдруг я великий русский писатель? А?
На жаль, ніхто не знайде відповіді на це глибоке питання. Така вже доля питань, поставлених в денатхненньованих одноденках.
… Я надіюся, це не перший мій твір, який ти читаєш, чи що ти там з ним робиш…
Тобі хоч добре було за цей час? Зробив щось корисне під час читання цього твору? Побудував дерево? Виростив сина або хоча би щось подібне до нього?
Щось я розписалася, пора завершувати, хоча ще багато подібних глибоких думок маю…
Але що це мене тут позаду надихає тай надихає писати? Натхнення, це ти?..
Ах.






00:34… :)

Інший твір

Позаду стоїть натхнення і дивиться мені в твір. Хоче, мабуть, ще когось на нього надихнути. Я закриваю твір рукою і – ти ба… (воно робить вигляд, що не дивилося туди).
… Ого, я тільки-но перекреслила 1,5 речення. Це ознака натхнення. Ну, раз воно дійсно вже не ображається, то я закінчу писанину.
Доброї ночі!!!
:)