Ти не схуднув, навпаки
Очі сині, як ставки,
Погляд твій, що сверлить душу
Скільки ще терпіти мушу?
Рік розлуки пролетів
Ти яку любов хотів?
Я змінилася, до грацій
Нині рівня не гуляці.
Загорівся, як сірник
Мабуть до цілунків звик
Обіймаєш, як кліщами
Тхнеш заморськими духами.
Поле вже туман зросив
А від тебе жодних слів,
Вдруге вітер коло дому
Набива теплом оскому.
Ти вірші мої, читав?
Поетесу б привітав,
Як хвалити їх не будеш,
Про кохання, позабудеш.
06. 05. 2010
Зустрiч
© Copyright: Любовь Кононенко-Грицюк, 2010
Свидетельство о публикации №110120803063
Свидетельство о публикации №110120803063
Рецензии