Кохання
Кохання – це відлуння жартів бога
Амур пускає стріли нам в серця
Якщо він влучить, щастя наче з рога
П’ємо до дна, не знаючи кінця.
З`єднали нас, чи то стріла Амура,
Чи Еросу спокусливе манто
У спальні з бірюзовим абажуром
З роками говорю собі: “Це хто?”...
Літа злетіли з листям пожовтілим
Тривожить серце пізнє каяття,
Було моє кохання недозрілим,
Нажаль, назад немає вороття.
Любов і пристрасть йдуть в одній упряжці
Не помічаючи потік віків,
Невже весь люд блукатиме у пастці
Немов дві краплі схожих близнюків.
13.09.2009.
© Copyright: Любовь Кононенко-Грицюк, 2010
Свидетельство о публикации №110120802759
Свидетельство о публикации №110120802759
Рецензии