Чимось ти мене причарувала

Чимось ти мене причарувала,
Свіжим вітром надихнула крила,
А коли у небо ми злетіли -
Світлим сонцем ніжно обійняла.

Чимось ти мене приворожила:
Таємницею своєї вроди,
Посмішкою сонця, що на сході
Розфарбовує мої вітрила

У червоний, ніжно-пурпуровий
Колір мрій далеких, мрій дитячих,
Колір сподівання, колір щастя
Та гарячої, палкої крові.

Кажуть, що з роками проминає
Віра у казки і тії мрії
Залишається одна надія,
А вся магія кудись щезає,

Що у сірості звичайних буднів
Відцвітає і пурпур яскравий,
Казки - тільки в спогадах із нами,
Мрії - лиш видіння ледь відчутні.

Може й так ... нехай життя не казка,
Але я повірити так хочу,
Що мене покликала крізь ночі
За ліси та гори - твоя ласка,

За далеке море - твоя врода,
За високі хмари - твоя мрія,
Твого сміху нотки мелодійні,
Твого серця лагідна турбота.

І твоїх очей незрима сила,
Що мене мов полум'я здійняла -
Чимось ти мене причарувала,
Чимось ти мене приворожила!