Темнавий сад, глухий,забутий,
В тінистій сутені дріма.
Тиш заворожена, німа
Наллята у прозорий бутель.
Її нам виніс добрий гном,
Щоб утішались, як вином.
У цім величнім вертограді
Побачиш не дерева - храм,
Де нишкне суєта і гам,
Де подорожнім завжди раді,
Де втома і душевний щем
Тихцем розтануть під кущем.
Приходь сюди, немов додому,
Приходь о будь-якій порі -
Затишно вдень і при зорі
І літньому, і молодому,
Бо тут спокоєм обніма
Тиш заворожена, німа...
Темнавий сад...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2010
Свидетельство о публикации №110120706036
Свидетельство о публикации №110120706036
Рецензии
Какая красота... просто отрада для души. Спасибо.
Светка Соловьева 07.12.2010 17:33 • Заявить о нарушении
Светка Соловьева 07.12.2010 17:33 • Заявить о нарушении