Забута скрипка
Ніжно погладь, до щоки притули
Пальці на струни ляжуть самі,
Звуки полинуть ніжно-сумні.
Заплаче душа, згадаються дні,
Коли ти малий був, батьки ще живі,
Де друзі чекали, на річку піти
І мрії збувались, дорослішав ти.
Тепер, коли осінь прийшла до воріт
Ти поглядом іншим оцінюєш світ.
Та скрипка не винна у твоїй журбі,
І пісню дитинства заграє тобі.
Свидетельство о публикации №110120704281
о боли её, ни кто жаль не знает
а ей одиноко, совсем без внимания
ей помнятся страсти, очарования
очень понравилось
восхищён
очарован
Владимир Гельм 10.05.2011 19:03 Заявить о нарушении