У надрах слів живе могуть незнана.
З глибин отих - скрижалей таємниць -
Ім'я твоє розкотисте, кохана,
В князівстві трав, у пахоті суниць.
Віщун і знак, код вкладеної сили
У кожнім слові, що зійшло на пруг.
Тисячоліття їх не пригасили:
Вуста розтулиш - запрацює плуг!
І слів назад не вернеш, не спіймаєш,
Як випустив - то вороття не жди.
У надрах їх і Цур, і Пек дрімає,
Але до часу щастя чи біди.
Зерно і меч... В лексемах бродять гени.
Хто ж ми - творці чи слів сліпі раби?
Не квапляться з вердиктом діогени,
Не менша тайн в космічної доби.
Код слова
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2010
Свидетельство о публикации №110120702869
Свидетельство о публикации №110120702869
Рецензии