Ми були там, ми бачили простори...
І небо було наше, і зорі - більш нікого.
Я бачила востаннє в очах твою надію
і було все одно, реальність то, чи мрія.
Закінчився той сон і ніч, мов Новорічна,
Покинула в минулому буденне і одвічне.
Залишила самотність і лиш слабенький спогад,
А може це й міраж, а може тільки здогад.
Не треба намагатись змінити щось на краще,
Але продовжуй, хоч може це і важче,
Любити те, що нас вже не врятує,
Боротися за вічність, що більше не існує...
Свидетельство о публикации №110120607907