Як погляд весняного неба
Палітра чарівної фарби...
Великого вміння не треба –
Легкими пір’їнками барви.
Усмішку твою намалюю –
Ніколи нехай не зникає...
Як вітер проміння цілує,
Що сонце у косах лишає...
Приємно, заплющивши очі,
Окриленням думки летіти,
На мить мандрівницею ночі
Сузір’я в долонях зігріти...
Безмежним собі уявляю
Той світ, де приховано мрії,
Завжди туди серцем вертаю,
В якому не гасне надія...
Торкнутися ніжністю слова –
Хай вічність лишається жити,
Я бачу у снах кольорових
Того, хто зумів полонити...
14/11/10
Як погляд весняного неба
© Copyright: Сильва Яна, 2010
Свидетельство о публикации №110120600062
Свидетельство о публикации №110120600062
Рецензии