Яке щастя, що я живу,
Усміхаюсь,дивлюся в небо!
Я ніколи, повік не помру,
Поки все це душі моїй треба!
Грає сонце і щічки лоскоче
І співає із серцем разом.
Білий сніг зазирає в очі,
Я його поцілую – цьом.
І так хочеться мріяти знову,
Цю химеру щасливу нести,
І приємну, довгу розмову
Про безсмертя із Богом вести,
Подивлятися друзям в очі
І летіти крізь спокій небес.
Тільки радість вперед мене кличе,
Тільки сенс, що в душі воскрес!
Хай же грають вітри на трембітах,
Сни осінні не будуть сумні!
Безтурботні,веселі, мов діти,
Молоді мої,радісні дні!
Щаслива
© Copyright: Роксоланна Тетерятник, 2010
Свидетельство о публикации №110120602669
Свидетельство о публикации №110120602669
Рецензии