Чомусь з роками притупився стид
І десь в дорозі загубилась радість
Спішим, летим... Душа одна болить,
Коли панує скрізь брехня і заздрість.
У мріях честь і совість кожну мить
Хотілося б в такому світі жити...
О ні! Не плач, нехай переболить,
А як інакше можна нас навчити?
Щоб знати добре, взнати треба зло,
Щоб буть щасливим, взнати треба горе.
Нема людини, щоб їй так везло,
Щоб сльози не котились в Чорне море.
Чи в час лихий прийшли на білий світ,
Чи кращі дні бувають для людини?
Та все рівно, з подякою живіть,
З пошаною до кожної хвилини.
Кожно хвилини...
© Copyright: Надежда Троян, 2010
Свидетельство о публикации №110120508432
Свидетельство о публикации №110120508432
Рецензии
О це добре Надiя. Мабуть вже досить горя людине. Дякую.
Михаил Людвик 07.08.2013 15:42 • Заявить о нарушении
Михаил Людвик 07.08.2013 15:42 • Заявить о нарушении
Спасибі! Хай біди і незгоди обходять Вас стороною!
З найкращими побажаннями - Надія.
Надежда Троян 07.08.2013 16:10 Заявить о нарушении
З найкращими побажаннями - Надія.
Надежда Троян 07.08.2013 16:10 Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.