Як тулишся тихо мені до рамен! -
І ніжність укутує щедро, як хвиля,
І вистигле літо дарує ромен
На срібне на наше з тобою весілля.
Відгіркне полин і проллються меди,
І зблисне сльоза на щоці кришталева.
Наш дім - не палац,
але й не з лободи,
Кохана і щедра у нім королева!
І врода твоя, як веселе вино,
І пісня в тобі весняна, незабутня,
І вруно кохання...
Хай квітне воно -
Там княжить і юність. і наше майбутнє.
Як тулишся тихо мені до рамен! -
І ніжність укутує щедро, як хвиля,
І вистигле літо дарує ромен
На срібне на наше з тобою весілля.
Як тулишся тихо мен до рамен...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2010
Свидетельство о публикации №110120505913
Свидетельство о публикации №110120505913
Рецензии
