Вiдвертiсть

Мрії палають в снах, але розум розвіє їх прах.
Знов душа кричить, але знову втрачена мить.
Ти прагнеш бути вільним, незалежним.
Зазвичай міркуєш обережно.
Прагнеш володіти усіма і не належати нікому,
Бути вільним вкрай безмежно.
Не полюбляєш, але вмієш програвати,
З долею пограти,
Але чи здатен ти постійно, вірно, до нестями
Лише одну кохати?
Ти біжиш по стежці долі швидко, наче світло.
Біжиш із ним, його даруєш.
Що насправді сховано за чесними словами,
Якими вміло так керуєш?
Я ледь не перетнула межу, поринувши у почуття,
Але боюся це стане солодким початком
Дуже сумного кінця.
Мрії палають в снах, але розум розвіє їх прах.
Знов душа кричить, але знову втрачена мить.
Я могла б ще довго тягнути цю мовчазну гру,
Але відвертість поверне мій спокій,
Я свою маску зірву.
Знаю, я не особлива, зі мною буде як з усіма.
Понад усе тебе як друга ціную.
Ніщо не буває дарма.
Стрімко в думках лунають спогади приємні,
Усуваючи погані.
Пробач мене, я більш не можу мовчати,
Відчуваю, що я на грані.
Так боюся втратити тебе. Не йди,
Це для мене надважливо.
Сам знаєш, усе що сталося між нами
Забути не можливо.
Мрії палають в снах, але розум розвіє їх прах.
Знов душа кричить, але знову втрачена мить.