Я не шукаю слави...
Л.Українка.
Я не шукаю слави поетеси,
це біль душі шикується в рядки.
Не прошу милостині в радіо і в преси,
бо голос із народу їм бридкий.
Тоді цікавить голос із народу,
коли в потрібну дудку виграє.
Лиш почуття описує,природу,
в політику із дозволу встряє.
Та роздуми від цього не зникають,
а в шмаття розтинають,мов кати.
Спіймавши раз – уже не відпускають,
ні в чому порятунку не знайти.
Від плевел зерна істин відбираю,
їх добрі руки сіють з древніх літ.
Вони і є земні ключі від раю,.
шукає світ їх,та не там,де слід.
Свидетельство о публикации №110120502909