Несе неспинна круговерть...
Жадлива, як вогонь,
Нас - закодованих на смерть
З народження свого.
Не розкриває свій секрет,
Немов картяр у грі -
Несе, пришвидшуючи лет,
До ями чи зорі.
Хто ж той гончак?
Хто травить слід?
Де праведне гальмо?
В очах доріг небесний лід
Байдужий як більмо.
А вир закручує спіраль -
І вороття нема.
В один кінець лиш магістраль,
Примарна і німа.
Що попереду? Стікс? Діра?
Світи із потойбіч?
Усе із пам'яті стира
Моїх земних сторіч.
Свидетельство о публикации №110120407331