Нічний твій погляд заворожує,
І, навіть, скло на мить- кришталь,
В таємні далі ніч запрошує
Жаль не надовго, дуже жаль.
А сон тихенько і не впевнено
Занести далі хоче нас,
Щоб стала ти стидливим деревом,
А я щоб вітром став на час.
Щоб налітав я стрімко, весело,-
І віти-коси розплітав,
Щоб обнімав тебе легесенько,
Щоб твоє гілля цілував.
Своїми грубими долонями
Невинне тіло б пестив я,
А ти благала б, моє сонечко,
Щоб я спинив на мить життя...
1997
Нiчний твiй погляд...
© Copyright: Иван Задрыгун, 2010
Свидетельство о публикации №110120402592
Свидетельство о публикации №110120402592
Рецензии