Шаліло небо, падало донизу
Дощем-сльозами, і колючим снігом…
І різало повітря, ніби лезом,
Знайшло в занятті небувалу втіху.
Ранковий потяг забирає осінь,
За нею - пам*ять, швидко, на підніжку
Заскочила, засмучена, і боса,
Не встигло охолонути ще ліжко…
І павутиння літа загубилось,
Розтануло, немов вчорашній спогад,
Шаліло небо, падало донизу
І розлилося у наземних водах…
Шалiло небо
© Copyright: Вита Парфенович, 2010
Свидетельство о публикации №110120205149
Свидетельство о публикации №110120205149
Рецензии