Коли ми любкались з тобою,
У тиші хтось бо гомонів
І серце стукало з луною
Любов, зробила новий вже посів...
Хвилини "жажди" та наснаги,
Жбурляли в нас чиїмись ногами,
І знову брались за своє
Приймаючи своє й моє...
Любов, то штука нездоланна,
Здається, держиш у руках,
Та якось прийде "неке" падло,
Забравши в мене не своє...
Отож відноситись спокійно,
До тої "шняги" треба нам,
Любити просто, не "блакитно",
Бажати бажано "хохлам"!
Любов, то добра, черства штука,
Вона лишає нас себе,
І "робе мрась" із нас тварину,
Шо завжди, скрізь лише "@бе"..
Кохайтесь люди, і любіться,
Так гірш не буде - я кажу..
Та пам'ятайте шо вам, буде
Якщо кохати лиш себе!
Жушман Д.Ю. (с.) 2.12.10
Коли ми любкались...
© Copyright: Дмитрий Жушман, 2010
Свидетельство о публикации №110120204977
Свидетельство о публикации №110120204977
Рецензии