Процокотiли кроки лунко...
І зовсім звично - не зі зла -
Чужі обійми й поцілунки
вона до мужа принесла.
Про щось фальшиво говорила,
Відповідала невпопад...
А за вікном весняні крила
Згорнув нараз пожовклий сад.
І каламуть блакить затьмила,
Захрипла пісня у чижа.
Бо рідна-рідна. мила-мила
Уже була чужа-чужа...
Свидетельство о публикации №110120203725