На курортi

Іван приїхав на курорт до моря,
Йому путівку виділив профком.
Стоїть, засумував від горя,
Що не прийдеться покрутить хвостом.

Приїхав він сюди без жінки.
Як глянув на богем життя -
Куди не повернись блондинки,
Навіяли Івану почуття.

Все в голові перевернулось
І серце зціпило в грудях,
Чогось Івану захотілось…
В язик немов забили цвях.

До нього йдуть аж дві блондинки
Про щось говорять сміючись
Коли підвів на них він зіньки
І на лиці він враз змінивсь.

Підходять до Івана дві моделі
Стрункі, красиві ніби лань.
До всього ще й такі веселі,
Багато в них проте бажань.

- Ми вже давно за вами наблюдаєм
Чому сторонитесь ви нас?
І імені ми вашого не знаєм,
Нам так скортілось підійти до вас.

Запрошуємо прогулятися до моря
Разом послухати прибій.
Таке буває раз, це доля,
Відмовитись, Іваночку, не смій.

Сьогодні ми у тебе гіди,
Що забажаєш, зробим все.
Поглянь на гори, піраміди
Як вітер хмари там несе.

Іван цим видом захопився
Моделі все з себе зняли
У море впав, ледь не втопився
Дівчата вдвох його тягли.

На берег витягли й розділи
Одежу мокру просушить.
Робили все з ним, що хотіли,
Під ранок він почав просить:

- Дівчата, любі мої киці,
Це сон, чи справді наяву?
Рукою водить він по пиці.
- Коли я вас іще знайду?

Додому дзвонить Іван жінці,
Ти, люба, вишли ще грошей.
Знайшли хворобу у печинці,
А так у мене все О’кей.