Бью баклуши...

                http://www.stihi.ru/2010/12/01/9821
                -------------------------------------------
                В поддержку утренней Маргарите:)

               


Ну, как же сладко бить баклуши
В осеннюю ночную рань,
Покуда снег по чью-то душу
Идёт, крадётся вдоль веранд…

А ты в единственной клетушке,
Где телевизор спит в углу,
Лишь со стихами под подушкой,
Блаженно отдана теплу…

И, тяжесть век не умаляя,
Хоть каркнул ворон, и не раз -
Ты просто дурочку валяешь:
Лежишь, не открывая  глаз…

За неусыпные все ночи,
Боль от обид – как от разрух,
Пусть отдохнут подольше очи
И силы наберётся дух!

Стих прорисуется незримо,
Пока голубят, жгут во сне
Все недонайденные рифмы...
И хлопьями ложится снег…

Оригинал:

Як солодко байдикувати
У раннім ліжку восени!
Вже падає сніжок лапатий
На посмутнілі ясени...

А ти у затишній кімнаті,
Де телевізор спить в кутку,
І віршів аркуші зім'яті
Хазяйку ждуть на килимку...

Важких повік не розтуляю,
Хоча давно прокаркав крук,
У ліжку дурника валяю
І не беру пера до рук...

Хай за усі неспані ночі,
За всі життєві батоги
Гарненько відпочинуть очі
І набереться дух снаги,

І виснується вірш незримо,
Поки мене голублять сни,
Поки під пошукові рими
Йде сніг лапатий восени...