Мой белый конь

                МІЙ БІЛИЙ КІНЬ               

                Пам’ятаю мамині долоні,
                Борщ, духмяну кашу й пироги…
                І душа, у пам’яті в полоні,
                Біль і радість сіє навкруг;.
                Знов мені моє дитинство сниться:
                Як бродив по росах навмання,
                Воду пив із чистої криниці
                І сідлав я білого коня…

                Білий кінь – мій товариш, турбота моя!
                Не було ні у кого такого коня…
                Я уранці в підводу його запрягав,
                А увечері завжди у річці купав.
                Соковиту траву він із рук моїх їв…
                І ніхто доторкнутись до нього не смів!

                Пам’ятаю, з татом ми у полі
                Працювали так, що – градом піт…
                Потім у світи – шукати долі
                Я пішов, та не згубився слід.
                Пух рясний скидають вже тополі…
                І нема в минуле вороття,
                Де мій білий кінь гуляє в полі,
                До якого йду усе життя.

                Білий кінь – мій товариш, турбота моя.
                Не було ні у кого такого коня!!!
                Я уранці в підводу його запрягав,
                А увечері завжди у річці купав.
                Соковиту траву він із рук моїх їв,
                І ніхто доторкнутись до нього не смів…
                24.05.2002р.


                Картинка из интернета