Ворошіться
Ворошіться, люди!
Сонце вже засяло.
Вітри нові завівають --
Всі кінці Землі гуляють.
Чому ж ваші душі та серця,
немов закриті в домовині,
так грубо дрімають?
І не знають ваші діти
що ви колись і гуляли!
На сивих конях бродили
й, по світу, верхували.
Вже забулися -- Напевно!
Як ми смикали коня,
а він поносився на скочки
-- аж мокріли наші сорочки.
Ой заржали сиві коні...
На степах нової України
рознеслися пісні слави!
А де ж ділися вожді
що літали на конях?
Ну ж для мене,
то були не люди, а кентаври,
образовані в шкірі білявій!
Ворош-ться
© Copyright: Микола Щома, 2010
Свидетельство о публикации №110120104052
Свидетельство о публикации №110120104052
Рецензии