Голос повив барвінком…
Голос повів у трави.
Голос – такий ласкавий! – плетиво плів лукаве,
Плетиво-павутину, білу, як сивий волос…
- Рідна, лети до мене!
Голос.
Він діставав гостинці. Трави лягали долі.
Золота та цілунків – буде всього доволі,
- Хто ти? Признайся! Доля?
Тихо здригнеться колос:
- Вільному, серце, воля!
Голос.
…Той, що повив барвінком, той, що вплітав
у коси
Ягоди-намистинки - “Досить!” - уже голосить…
Як же сльозиться небо! Як же земля колише!
- Чуєш, іду до тебе!
Тиша.
Тиша
© Copyright: Ганна Осадко, 2010
Свидетельство о публикации №110113003957
Свидетельство о публикации №110113003957
Рецензии
Чудово! Що можна сказати про такий твір? Тільки те, що він шедевровий!
Ингвар Олафсон 01.12.2010 13:01 • Заявить о нарушении
Ингвар Олафсон 01.12.2010 13:01 • Заявить о нарушении
Що можна ще сказати на такі слова?
Тільки - дякую!)
Ганна Осадко 02.12.2010 10:07 Заявить о нарушении
Тільки - дякую!)
Ганна Осадко 02.12.2010 10:07 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.