* * *
парадокс размноженья до одури прост
на краснеющем мире пыльца как покров
только впадину тела не вынести вброд
ни веслом развороченным ни языком
краска лущится с дыма и рыбы цветут
слышен хохот химерной дружины речной
но холодные звезды доточат мне путь
так безмолвно в ночи под моей простыней
а как станет соблазн твой удалой
бить плафоны вокруг и пласты месить
я губами имя впишу в простор
и поставлю траву чтоб его сохранить
* * *
парадокси розмножень звичайні як дріт
червоніючи світ обростає пилком
та западину тіла не винести вбрід
ні веслом розпанаханим ні язиком
фарба злущена з диму і риби цвітуть
і регоче примарна дружина ріки
але подумки з ночі надточують путь
під моє простирадло холодні зірки
а як стане зальотна спокуса твоя
розбивати плафони місити пласти
я губами в повітрі напишу ім`я
і поставлю сіну щоб його зберегти
парадокс размноженья до одури прост...
© Copyright: Украинец 2, 2010
Свидетельство о публикации №110113000016
Свидетельство о публикации №110113000016
Рецензии