парадокс размноженья до одури прост...

* * *
парадокс размноженья до одури прост
на краснеющем мире пыльца как покров
только впадину тела не вынести вброд
ни веслом развороченным ни языком

краска лущится с дыма и рыбы цветут
слышен хохот химерной дружины речной
но холодные звезды доточат мне путь
так безмолвно в ночи под моей простыней

а как станет соблазн твой удалой
бить плафоны вокруг и пласты месить
я губами имя впишу в простор
и поставлю траву чтоб его сохранить   

* * *
парадокси розмножень звичайні як дріт
червоніючи світ обростає пилком
та западину тіла не винести вбрід
ні веслом розпанаханим ні язиком

фарба злущена з диму і риби цвітуть
і регоче примарна дружина ріки
але подумки з ночі надточують путь
під моє простирадло холодні зірки

а як стане зальотна спокуса твоя
розбивати плафони місити пласти
я губами в повітрі напишу ім`я
і поставлю сіну щоб його зберегти


Рецензии