Вона танцює на могилах
Під музику нічної тиші,
Коли осінній теплий вітер
Високу папороть колише.
Вона кружляє серед листя,
Понад Землею, вище й вище,
Коли над світом сонце сяде,
І ніч накриє кладовище
Не пам'ятає, хто і звідки,
Не відчуває, чи жива.
Дарує ласку її тілу
Холодна росяна трава.
Вона танцює, щоб забути.
Вона прийшла, щоби піти.
Вона не хоче більше бути
Рабом земної суєти.
Останній крок. Останнє коло.
Безсило впаде на плиту.
І ніч на очі їй накине
Прозору і легку фату.
І білі ангели навколо
Розправлять мармурові крила,
І понесуть поміж зірками
Її, холодну і безсилу,
Туди, де матір - порожнеча,
Де в сяйві темряви дорога,
Де серед поля полину
Нема ні болю, ні тривоги.
утрачене кохання
© Copyright: Дмитрий Корякин, 2010
Свидетельство о публикации №110112908063
Свидетельство о публикации №110112908063
Рецензии
Я так хотіла написати про кохання, але щось не склалося з натхненням. Я б залюбки цей вірш напам'ять зачитала, ніж щось з програми...бо ближче...а я...я зараз не можу писать про розбиту любов..бо кохаю
Александра Мальцева 29.11.2010 20:55 • Заявить о нарушении
Александра Мальцева 29.11.2010 20:55 • Заявить о нарушении