Тарас Федюк. С украинского...

тогда я любил чтоб в ладонях крошилась полынь

тогда ты любила меня и меж пальцев моих ты качалась

рубашка завязана на животе и прозрачный туман из долин

и в небе звезда – Венера ль другая – а после пропала

 

глаза и лицо твое с насмерть измерзшей щекой

и брех всех собак за деревней с названьем антоновка строгим

рубашка с узлом на пупке была белой и маркой такой -

сплошь зелень все зелень и зелень с багрянцем  дорога

 

я пленку мотаю назад  все  обрывы и качество  так

что трудно сюжет уловить и финал оторвАло

и сам ты живешь и в крошке полынной рука

которой – полыни – повсюду осталось навалом

 

и дашь ты зарок чтобы нЕ возвращаться туда

и в командировки – хоть к черту но только не в Смелу

и сердце замрет вдруг – ну хоть бы уже навсегда -

все красное красное красное красное   с белым.

 

 

тоді я любив розтирати в долонях полин
тоді ти любила мене
                і між пальців у мене гойдалась
сорочка зав'язана на животі невеликий туман із долин
і зірка велика - венера чи інша - а потім не стало

і очі твої і спориш і холодна щосили щока
і гавкіт собак за селом що антонівка звалося строго
сорочка зав'язана на животі була біла
                а отже марка -
зелене зелене зелене червоне дорога

відмотую стрічку розриви і якість така
що важко вловити сюжет
                а фінал обірвало
і сам і живеш і полин розтирає рука
його залишилось у світі де хочеш навалом

і просиш себе не вертатись ніколи туди
шукаєш відряджень аби не черкаси і сміла
і серце спиняється - хоче уже назавджи -
червоне червоне червоне червоне
а біле