Мы помним, о голодоморцах и голодоморе. укр. язык

Ми пам"ятаємо про голодоморців та голодомор.


Лети пташко,скажи голодоморцям,що ми їх пам"ятаємо,-
Забути історію,означає підрубати коріння роду,
За що,такі випробування народу нашому ми не знаемо-
Повалені хвіртки, збираємо врожаї: бур"янів та глоду.

Наші всі болячки,давно вже голодом "лікують" ,-
Під впливом техноєволюції пароски роду вмирають,
Філософські думки про добро,та правду не чують-
Живі внуки голодоморців,не живуть, а виживають!!!

Запаленими свічками,засвітяться душі невинноубієнних:
На майданах,біля памятних місць,у селянскій хаті,
Не протиставляйте Голодомор,- Голокосту, в плітках нікчемних!
Коріння одне,- соціал-фашисти,- нелюди прокляті.

Теплом скорботи,- відігріємо занедбані душі,-
Та селянина господаря,на лани та поля не повернути,
Ми всі звикаємо:до пельменів,піцци,плову та сушші-
От тільки рідного запаху борщу рідко із господи чути.

Точки заніміли,та вже не співають ідучи дівчата,-
Конають паростки селянських родин в міських лабіринтах,
Трансформером комбайн,називають вже міські малята-
Загубили селянство, в ринкових реформах та сігментах.

Хрести по селах та містечках,мов вирок селянству,-
Національна єкономіка,- коли свій до свого, по своє!
Всі прагнуть приєднатися до міського панства:
"Про термін життя селянства!- скільки раз зозуля накує!?"