Врагам. пер. с бел. на укр. Караткевич
Амаль хрысціянскі тост за ворагаў. У. Караткевіч.
Адаму Мальдзісу
Гіене - баяцца, сабаку - вішчаць,
Свінні - рыцца ў гноі сваім,
А льву патрэбны калючы гушчар,
Родны край і свабода ў ім.
П'ю за тое, каб нам сярод родных лясоў
Не вішчаць, не дрыжаць, не крывіць,
Бо ўсе мы тут не з гіен і не з псоў,
Бо мы - сапраўднай крыві.
І таму давайце за ворагаў піць
І за імі сатканую сець,
Бо ім не дадзена нам палюбіць
І не дадзена нас зразумець.
Бедалагі!
Не ўцяміць іх бедным мазгам,
Пакуль не праб'е ім канец,
Як добра быць другам і братам нам,
І яму, і табе, і мне.
Божа, дай ім даўжэй пражыць,
Хай спаўна аттрубяць свой час,
Хай да самай апошняй нашай мяжы
Будуць яны у нас.
Божа, ты скінуў іх нам, як дары,
І мы славім мудрасць тваю,
Бо яны нас будзяць яшчэ на зары
І рана заснуць не даюць.
І ўстаем і арэм мы нашы палі,
Пакуль не апусціцца змрок,
І мы ўстаем, і зброю сталім,
Слова сталім і радок.
Ім няма з кім ісці плячо да пляча,
З кім любіць, з кім стаяць у баі,
З кім смяяцца, спрачацца і нават маўчаць.
А памруць - хто паплача па іх?
Даруй ім. Яны пакараныя й так
(Даруй хоць на гэты раз),
Бо розуму ў іх, як слёз у катa,
І не могуць пазычыць у нас.
І даруй нам, што сеем мы ў душы ім жах,
Як скачком бяром частакол,
Што даводзіцца ім дрыжаць у дамах,
Калі гойсае леў вакол.
Твой закон, што вазіць нявартыя гной
Чалавек такі і народ,
Калі вораг ад назвы іхняй адной
Не бялее, як снег і як лёд.
Переклад:
Майже християнський тост за ворогів.
Гієні - жахатись, собаці - скулить
Свиням - ритись в багнюці своїй
А леву вкрай треба колючі ліси
Рідний край і воля у їм.
П'ю за те, щоб нам серед рідних лісів
Не стогнати, душі не кривити
Бо всі ми тут не з гієн і не з псів,
Бо ми - віри-правди крові.
І тому, давайте за ворогів пити,
І за сплетені ними сіті.
Бо їм не дано ні нас полюбити,
Ні нас не дано зрозуміти.
Бідолахи!
Не втямить їх бідним мізкам
Поки Дзвін їм не продзвенить
Як добре буть другом і братом нам,
І йому, і тобі, і мені.
Боже, дай їм довше пожити!
Хай сповна протрублять свій час
І нехай на останній в дорозі межі
Будуть вони у нас.
Боже, ти скинув їх нам як дари
І ми славимо мудрість твою
Бо вони піднімають нас ще до зорі
І рано лягти не дають.
І встаєм ми і оремо наші грядки
Поки вже не опуститься ніч
Ми встаєм і гартуємо наші рядки -
Ми гартуєм слова і мечі.
Їм нема з ким іти - плече до плеча,
З ким любити, стояти в бою,
З ким сміятись, сваритись, чи навіть мовчати.
Хто заплаче, коли помруть?
Даруй їм. Вони є покарані й так
(Даруй хоч на цей їм раз),
Бо розуму в них, як сліз у кота
І не можуть позичити в нас.
І даруй нам, що сіємо в душі їх жах,
Як стрибком берем частокіл,
Що доводиться їм дрижати у снах
Коли гойсає лев довкіл.
Є закон твій - возити не варті і гній
Та людина, і той народ
Коли ворог від імені одного їх
Не біліє, мов стружка льоду.
Свидетельство о публикации №110112608351