Мр я

;Сполохана чиїмись думками,
Розтоптана засдрістю чорною.
Вирощена- своїми руками,
знищена- якоюсь потворою!

Була в мене мрія така,
в фундамент життя покладена,
народжена у думках,
а вбита суцільними зрадами...

Росла, і ходити навчилась,
І перше слово у неї було!
А потім я захопилась,
Не нею- собою, і все загуло...

Була в мене мрія шалена!
Заквітчана полем і небом,
Та все це зламалось без мене,
неначе й нікому не треба...

Маленьке, та безмежне бажання,
любити, жадати життя!
Ненависть змінити в кохання,
до віку берегти почуття.

Була мрія жити в мотелях,
у зйомних квартирах, або що
Ходити по стінах і спати на стелі,
Говорити все прямо- і в очі!

Носити в портфелі одяг на зміну,
хто знав, куди нас занесло б...
Ніщо і ніколи не було б так рівно,
як зараз у мене пішло...

Мрія об"їздити всесвіт увесь,
купити трусів у різних країнах,
За ці сподівання пішла б навпростець,
Якби і ти в ці мрії вірив...

Хотілось прожити так все життя,
прокидатись на пляжі, у піні морській,
тикати пальцем кудись, навмання
туди й направляти потік диких мрій...

Мрія була народити дітей,
від нього одного, з його очима...
Маленьких, вразливих, божевільних людей!
Та щоб прізвище мОє носили.

Хотілось йому готувати вечерю,
точніше, приносити піццу додому.
Перепливти із ним море, перетнути пустелю,
досягнути чогось неземного...

Хотілось співати ноти його душі,
малювати почуття його серця,
і танцювати його пісні,
покинути все і не згадати "а де це?".

Мрія була кохати нестримно,
бути коханою в пристрастнім вирі,
та зникло все це тихо й повільно.
В серце уразило, наче у тирі.

І залишилось десь у минулому
розмови про море, пляж,узбережжя.
Поцілунки у світлі сонця пурпурного,
мандри кордонами світу безмежжя...

Була мрія жити в хрущовці,
або в комуналки кімнаті...
Залишилась пристрасть і досі
ходити бухати й на паті...

Хотіла татухи на стінах,
а на власному тілі - граффіті,
Хотілось в душі божевілля,
а в мозку холодному- літій.

Хотілось малювати й співати,
дивитись на те як він спить,
хотілось любити і знати,
що ніколи він це не зупинить...

Мрії про Алкоголь, сигарети і музику,
про крики, про сміх, про сльози і біль!
життя на валізах, сон у багажнику...
Це був стиль наших мрій...

Та залишилось все це забутим,
покинутим десь і непотрібним.
Та я й досі бачу тебе в ковдру закутим,
холодним, похмурим ранком осіннім...

А зараз комуналка не світить,
не буде розмальованих стін,
можливо, ніхто й не помітить,
розбитих у кров рук і колін.

А він би помітив, я знаю...
Він би кричав і ламався,
а потім- напоїв би чаєм,
в коханні іще раз зізнався.

Заклеїів би рани мені, напевне,
включив би музло наповну,
і трахав би мене так ревно,
до крику, то плачу, до стогну...

Це було б дике життя,
наповнене болем і щастям,
Це були б такі почуття...
Як би не змінилися козиря масті.