Мамцi

Запроторь мене на рюмку чаю,
Заведи хитренько до під’їзду,
Хвилинок з дві ліфтера почекаєм,
Полізем у кабіну та й поїдем...
 
Встроми ключа у своє двірне вічко,
Крутни його в середині два рази,
У дзеркальці поглянь на своє личко,
І приймемось до сущих справ одразу...

Дістанем із буфету чайну ложку,
Наберем нею чаю розсипного,
У чашку кожну кладемо по трошку,
Не користно пить чаю, щоб міцного...

По тому візьмем тістечка з пакету,
Солодко так смакують, що до чаю,
Мізинця відчепірим, ми ж естети,
І у теплі медовім чаю потопаєм...

Будь ласка проведи мене до ліжка,
Здається, що я натомився трошки,
І не дивись на мене наче дика кішка,
Що вполювала в лісі меду ложку...

Дзвінок у двері. Хто це... може пошта,
От біс, зьявилась з пекла твоя мамця,
Я привітався, наче з вовком капітошка,
І розпрощавшись зразу ж зник похапцем...

От так завжди веселі дочок мамці,
Я котрий рік уже на тому тру макітру,
Звідкіль вони з’являються зненацька,
Всесущі наче в полі тихий вітер...