Примхливий вітер без зупинку
Зриває с дерев пізній жовтий лист.
Твій погляд хоч утомлений, привітний,
У ньому є тепло, хоч видно лиш мені.
Ти ще не встигла вимкнути з обличчя
Свій діловий холодний емоційний тин.
Однак слова мої находять щілі в оборони кризі,
Немов рука у рози, знаходить місця стеблу без шипів.
Ти раптом розчиняєшся в моїх обіймах,
Твій теплій подих лине по моїх плечах.
І лиш чуть чутно - пара слів із вуст злетіла:
"я вже втомилась просто буть одна..."
Увечор
© Copyright: Станислав Образцов, 2010
Свидетельство о публикации №110112506520
Свидетельство о публикации №110112506520
Рецензии