Я впізнаЮ твої очі,
Я впізнаЮ твою посмішку, -
Світять вони й серед ночі
Ясно мені, наче сонечко!
Кожна клітинка сердЕнька
Гучно відлунює голос твій…
Мов та дитина маленька,
Ніжно твоїх я торкаюсь вій!
Солодко… тепло… приємно…
Руки мої у твоїх руках, -
Щастя разом ми несемо! –
Знаємо, буде не легким шлях…
Та, затуливши од вітру,
Свічку свою пронесемо вдвох…
Адже ми маємо віру,
Що нас в ОДНЕ поєднав Сам Бог!!!
02:50, 18.11.2010 року м. Вишгород
Нема вже двох - ОДНЕ
© Copyright: Валентина Руда, 2010
Свидетельство о публикации №110112504174
Свидетельство о публикации №110112504174
Рецензии