Сегодня я прошла сквозь строй людской...

Чуть перевода ))

Сегодня я прошла сквозь строй людской
Где на меня глазело много тысяч,
И среди них утратил ты покой,
Из серых грозных глаз хотел ты высечь

Любовь и ненавить, признанье и мечту,
Ведь даль открылась новая отныне,
Я вопрошаю:  а увидеть красоту,
Ты сможешь средь небесной чистой сини?

13.09.08
17:07
«А»:
Сьогодні я пройшла крізь стрій людей.
На мене тисячі очей  уже дивились,
Та серед них я не знайшла ночей,
Глибоких, сірих і коханих моїх – синіх.

Ті очі десь тікали вдалечінь,
Їм інші далі стали відкриватись.
Я їх молю: відкрийте неба синь,
Щоб сонечком могла я в них сіять.

Тебе я дуже часто бачу в снах,
Я в дзеркало душі твоєї зорю,
Бо відображення моє є в дзеркалах,
Як наче осінь стрілася з весною.

Я – осінь нині. Осінь золота.
Мені ще весело: попереду ж ще літо.
Хоч бабине. Але то суєта.
Дощем ще посмішку мою з очей не змито.

Ти – травень. Місяць ніжний, молодий.
Хоч грозовий, але гроза, то – класно!
Хмаринок в тебе купа: втримать вмій.
Бо з хмарами приходить літо вчасно.

Хай буде світлим дзеркало душі
Твоєї і моєї, ми – єдині.
Яскравість в день скоріш нести спіши,
Щоб добре всім було навіки і однині.