Мовою

    
  "Ви не вартий мене"

Ви не вартий мене, Ви- не вартий...
В Вашiм серцi пустеля i крига.
А в моiм -  невгасимая ватра,
А в моiм -  Нiжнiсть тиха.

Хоч вдячна Вам, я друже милий
За Вашу шану, за квiти в домi.
Цi радощi, такi буденнi,
Давно менi вже невiдомi.

Ви- не чужий менi уже.
Я - iграшка для самолюбства.
Недобре, щось, повзе вужем:
Смiетесь Ви - е вихiд-самогубство.

Щось тут не те. Непередбачене.
Ви були - пламiнь, тепер Ви - лiд
I кожне слово, зверхне? необачне,
В душi карбуе зойку слiд.

Так. Вам дружба моя нiдочого
Цi вдносини, це-тiльки квiти.
Так, я щось почала розумiти...

О, нещасная жiнко! Прокинься!
Вiн не янгол! У нього немае Крил!
Вiн небесним тiльки прикинувся-
Щоб знесилити подих Вiтрил!



 "Обпikи"
 
  У шпарину, як дрiбна копiйка,
  Iз ображеним обличчям,
  Закотився мiсяць стрiмко-
  Це йому нiяк не личить...

  Кодують зорями, мiй розпач очi,
  Душа розхрiстана одвертою брехнею
  и ницiстю невуальованою!
  Свiтогляд зламано дiвочий-
  безсонням очi пiдмальовано...

  О Господи, невже одна людина,
  Спаплюжить може, цiлий свiт?
  Нi-нi, це мого розгубу хвилина.
  Душа, незаймана-то Папоротi Цвiт!