Сумна та пiсня
В тому саду зів’яле листя.
Говорять: це життя,
Але сумна та пісня.
Колись летіла в небеса
На крилах вірності,надії,
Та потемнів чомусь пейзаж
Зів’ялим листям стали мрії.
Можливо це тремтів міраж
Мов озеро в пустелі сірій.
Сльоза бриніла на очах
За обрієм свіча надії.
Спасибо Оленьке Головенкеной
Нет, не вернуть мне прошлых дней,
уже горят багрянцем зори,
березы юности моей
с пришедшей осенью не спорят.
Мне говорят, мол, это жизнь,
но еще столько дней прекрасных
в бардовых листьях, золотых
подарит нам октябрь страстный,
придет ноябрь, за ним зима
заглянет нам с тобой в оконце,
но снова радостное солнце
заблешет. и вновь придет Весна сама!
Свидетельство о публикации №110112302474