Не возводят ни мостов, не башен

* * *
Не возводят ни мостов, не башен
ПсалмопЕвцы. Как тебе с ними?
Будет вечер волос касаться
языком холодным и незримым.

Девочка, те прорези — цветут.
Цветок из меда вытечет в ладони.
Для Рахили ночи все холодны
и по грудям растечется грудь.

А тебе что принесу в горсти?
Старое кадило? Дым без цвета?
Я тебе отдамся человеком.
Горьким приворотом угостись.

Вызволи из гроба тех квартир
Ласки маргинальные. Видали?
Грали слов. В салонах грустны крали
Голубь на карнизе. Не пусти…

* * *
Не возводять ні мости, ні вежі
псальмопівчі. Як тобі меж ними?
Доторкає до волосся вечір
язиком вологим і незримим.

Дівчинко, це прорізи цвітуть.
З меду квітка витече в долоню.
Для Рахилі кожна ніч холоне
і по грудях розтікає грудь.

А для тебе що я принесу?
Дим рапавий? Мічене кадило?
Я тобі віддамся, як людина.
Пристрітом жертовним поласуй.

Визволь з домовини цих квартир
марґінальні пестощі. А далі?
Ґралі слів. Сумні салонні кралі.
Голуб на бантині Не пусти...