за каплею капля сползает под лед

* * *
за каплею капля сползает под лед
обвиты губами стальные штативы
мы мира познаем жадный полет
как спитое ночью тягучее чтиво

нам пить не спеша — испарения пьем
слеза упыря перепрыгнет колонну
поэт не прощает прострации трону
его пантеону не вреден объем

ему и чужой достанет беды
заломленных башен излучины серы
ему оставляют пол трупа на сене
смирись и останься подвинься приди

но нынче не хватит ни трупов ни сил
синеет в извивах пугливо беспечность
я сам примиренности этой просил
ответа ищу и не знаю навечно…

* * *
за краплею крапля сповзає під лід
обвиті губами цибаті штативи
ми гордо вивчаєм цей жадібний світ
як випите з ночі розморене чтиво

нам пити повільно ми випари п`єм
сльоза упиря перестрибне колону
поет не прощає прострації трону
його пантеону не шкодить об`єм

йому вистачає чужої біди
заломлені вежі як промені сірі
йому залишають півтрупа на сіні
змирися лишися посунься прийди

та нині немає ні трупів ні сил
синіє у звивинах тиша панічна
я сам супокою цього напросив
навіщо питаю не знаю навічно...