По демидовским просторам

http://www.zhernakov.net/
Павел Жернаков
По демидовским просторам,

Переклад з російської.
Перекладач: Щома Микола

По Демидових просторах

По Демидових просторах,
По Демидових містах
Блукав по лісах та горах
Я ж притулка не мав.

Камні, кручі, сосни, ялини,
Вдалені -- поглядом не обняти.
Та, чомусь то подолали
Сумовиті думи знову.

Гомонять правду: красива,
Але ж сувора ця країна.
Для неї, вбачливо, і таких
Господарів давати.

Десь-то Демидов старший,
Десь-то Демидов середній,
А за ним слідом молодший
Розташовують свої божевілля.

Супротивники, відхильники,
Експлуатори, убійники котів
Що бажали відвертали,
Права ніякого не було для їх.

Злобливі, язвительні,
Моглиб учиняти всі змови.
Скільки ж жінок замучили
Та й чоловіків угробили!

Колиж бо й похороняли,
А то ж так просто, без ящика,
Та когось і живим закопували
Ганебні ошуканці.

Вовки -- тварини хижі --
Завилиб колись від жалю:
Булоб це не по натурі їхній
Така вихватка людська.

Такеж було й потрібно, ось тут
Настав демидовський маршрут.
Гадюкою сіроманець занепав.
Занедужав, знемігся.

Загудів сивий Урал:
Брюнетний переважив.
Ненаситний поліглот
То ж і є невідомий, лисий чорт.


Люди жили й проживали,
По мірі сили працювали.
Все ж своїми, не чужими
Клопотами турбувалися.

Ні хлистів, ні батогів
З покон віку не знали.
Із домівок рідних
Нікуди ж не втікали.

Ось із караваном і прилипнуло,
до людей, нове нещастя.

Зазвеніли ланцюхи-кайдани,
Покотилися голови.
Хотілосяб втікати, але куди
Мені позбавленому та голому?

Як щоби хтось прийняв мене,
То тільки Він лишень, тільки Бог.
Чомуж-то зараз мені й іти туда...
Ще ж трохи почикаю чутливо

Та куди ж, все-таки й подітися
Російській таємній душі?
Всюди все одне й те саме,
Нема вже більше десь іти.

Ось так і бориться й сьогодні
Бідний та внутринний народ.
Та ж звідки бере такої сили
Для свого терпіння? З під незгод?