Дитинство з тої пори,
Де веслка промені кидає.
Кожен з нас хоч раз в житті,
Його в смарагдах зустрічає.
Де все таке знайоме навкруги,
Гра в пляшечку, у змія, в хованки.
І поряд друзі назавжди,
В найкращі суміжні часи.
І хтось ще віре в диво, в казку
У ту безмежну, чарівну блакить.
Збирає польові ромашки,
І так йому чомусь щастить.
І хочется сказати всім ЛЮБЛЮ...
Поринути в земну фієрію твою.
Кохатися уранці з сонцем
А ввечері з зірками на віконці...
Божеволіти від неба...
Нехай падає! Ловлю!
Бо я родом із дитинства,
Я живу у вирію...
Кульбаби цвіт мені знайомий,
І розбитії коліна.
Вислів « До весілля заживе»
Моя малесенька дитина...
Нерозгадані, плутані сни
І така нестача материнства.
Очікування ранньої весни,
І лебідя мого ласкавого дитинства!
Дитинство
© Copyright: Алёна Сахнюк, 2010
Свидетельство о публикации №110112007101
Свидетельство о публикации №110112007101
Рецензии