Немає сонця, немає життя.
Немає світу- світу мерця.
Холодно спати- важко вставати,
а у бійця немає гармати...
Немає нічого, що б врятувало!
І цього життя мені буде замало,
щоб врятуватись у цьому бою,
але тримаю надію свою.
Свою біль відпускаю- хай собі полетить,
тільки серце у грудях трошки болить...
Сльози ллються в тумані,
сльози кров`ю стікають...
Серце- це сірий камінь...
А мене не чекають!
Криком серце вибух врятує,
криком болі його загартує...
Щастя в судинах стікає на лезо,
думки в голові протікають тверезо...
Світу немає, його і не було...
Хто я? Навіщо?- я все це забула!
Серце в полоні розбитих ідей
просить сховати себе від людей...
Помилка... Знову і знову вона!
а у душі все ведеться війна!!!
Сльози ллються в тумані,
сльози кров`ю стікають...
Серце- це сірий камінь...
А мене не чекають!
А мене не чекають
© Copyright: Дракон Из Зажигалки, 2010
Свидетельство о публикации №110112005157
Свидетельство о публикации №110112005157
Рецензии