Я вмираю потроху щодня...
стогін пам'яті не повернути,
я в тумані ходжу навмання
і старе так бажаю забути.
Не мені вже шукати тебе,
ти в минулому душиш надії..
Нехай Кронос тебе забере
в свій старечий знедолений вирій.
Я ковтаю все те, що ще є,
час залишив мені все болюче.
Повертаю назад все твоє,
а надію я кидаю з кручі.
Я вмираю потроху щодня,
стогін пам'яті не повернути,
я шукаю тебе навмання
і ніколи не зможу забути...
Свидетельство о публикации №110112005130
Во всех отношениях хороший украиноязычный стих, и опять про любовь :) .
А строфа про Кроноса явно дала знать, что стих писался на первом курсе. После "антички" ^^ . Да и 2010 год об этом говорит.
Алексей Федорович Чернов 29.10.2012 19:26 Заявить о нарушении
Алексей Федорович Чернов 29.10.2012 22:33 Заявить о нарушении
Алексей Федорович Чернов 29.10.2012 23:11 Заявить о нарушении
Поражаюсь твоей смелости.
Алексей Федорович Чернов 29.10.2012 23:21 Заявить о нарушении