Я вмираю потроху щодня...

Я вмираю потроху щодня,
стогін пам'яті не повернути,
я в тумані ходжу навмання
і старе так бажаю забути.

Не мені вже шукати тебе,
ти в минулому душиш надії..
Нехай Кронос тебе забере
в свій старечий знедолений вирій.

Я ковтаю все те, що ще є,
час залишив мені все болюче.
Повертаю назад все твоє,
а надію я кидаю з кручі.

Я вмираю потроху щодня,
стогін пам'яті не повернути,
я шукаю тебе навмання
і ніколи не зможу забути...


Рецензии
Понравилось практически идентичное сходство последней строфы с первой. Тоже люблю такие фишки.

Во всех отношениях хороший украиноязычный стих, и опять про любовь :) .

А строфа про Кроноса явно дала знать, что стих писался на первом курсе. После "антички" ^^ . Да и 2010 год об этом говорит.

Алексей Федорович Чернов   29.10.2012 19:26     Заявить о нарушении
Дааа.. Спасибо Тимошенко) Первый курс)

Екатерина Овсяник   29.10.2012 22:17   Заявить о нарушении
Тимошенко - идейный вдохновитель? Хах =)) .

Алексей Федорович Чернов   29.10.2012 22:33   Заявить о нарушении
Самые светлые воспоминания 1 курса :Р

Екатерина Овсяник   29.10.2012 23:02   Заявить о нарушении
Ага, тут даже невооруженным взглядом понятен сарказм :) .

Алексей Федорович Чернов   29.10.2012 23:11   Заявить о нарушении
Я серьезно его обожала!))

Екатерина Овсяник   29.10.2012 23:17   Заявить о нарушении
Тогда круто тебе :) .
Поражаюсь твоей смелости.

Алексей Федорович Чернов   29.10.2012 23:21   Заявить о нарушении