Хрущі не довго виживають,
короткочасне в них життя.
Безжалісно хрущів вбивають,
не викидаючи в сміття.
І їхні трупи майже всюди,
на кладовИщі місць нема.
А їхні вбивці - то є люди,
і світить нам усім тюрма.
Ми дякуємо нашій владі
за європейський вид доріг,
але хрущам не дуже раді:
ти не спечеш з хруща пиріг.
Поклавши край цьому кошмару,
нарешті вирішила я,
що я полегшу хрущам кару,
і пухом буде їм земля.
І от, я зі своєй сусідкой
зібрала у пакет мерців.
Зробили ми це дуже швидко,
сховав тіла від горобців.
З кульбабок ми сплели віночок,
могилку вирили в дворі,
поклали на хрущів листочок
і предали тіла землі.
Вінок поклали на могилку
(сльоза ледь-ледь не потекла),
помОвчали одну хвилинку,
а тут і дощик накрапА.
Дощ перейшов у сильну зливу,
а я вже сплю, і сниться сон:
дві дівчинки, собі на диво,
хрущам провели похорОн.
Похорон
© Copyright: Екатерина Овсяник, 2010
Свидетельство о публикации №110111909828
Свидетельство о публикации №110111909828
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.