Весняне...
я прокинусь від довгого сна
і зустріну тебе випадково,
а надворі цвістиме весна.
Коли біль я вгамую словами,
то я буду і далі жить.
Нехай інші вмивають сльозами
своє горе і несамохіть.
Коли я і тебе зрозумію,
то пройдуть вже десятки літ,
і я жити надалі зумію,
розтопивши у серці лід.
І коли я тебе забуду,
то надворі цвістиме весна,
а я жити надалі буду,
поскидавши кайдани сна...
Свидетельство о публикации №110111909824
Коли я і тебе зрозумію, - і коли я тебе зрозумію
Мне кажется так было бы лучше, но не думаю, что ты станешь что-то менять в стихе двухгодичной давности :) .
Весна - пора любви и обострения чувств?
Алексей Федорович Чернов 23.10.2012 23:23 Заявить о нарушении
Но на счет второго соглашусь) А стих 3-годичной давности.. если не больше. Хотя да, точно больше.. 3,5...
Да, есть немного.. Впрочем, как и осень. =)
Екатерина Овсяник 23.10.2012 23:40 Заявить о нарушении
Хотя как говорит одна очень славная девушка: "Везде есть свои нюансы".
И любовь осенью - это тоже красиво :) .
Алексей Федорович Чернов 23.10.2012 23:49 Заявить о нарушении